Наскільки важливі комп’ютери для музики? Наскільки багато зараз у світі електронної музики? Можливо, хтось і не підозрює реальні масштаби і значення техніки в сучасному звуковому світі, в тому числі, й у кіномузиці. Саме про це для МУЗИКАНТ.укр розповів кіномайстер, який створив музику майже до півсотні фільмів, і один із провідних фахівців країни в сфері електронного синтезу звука – Ігор Стецюк.
Композитор Ігор Стецюк – це спеціаліст такого рівня, що, напевне, будь-який журналіст може розгубитися від його надто неочікуваних відповідей. Наприклад, ми запитали його про те, якої музики в кіно більше – електронної чи акустичної. На що він відповів: «Хто мені може пояснити, що таке електронна музика?» Відповідь на це та інші запитання, а також про таємниці й протиріччя, пов’язані з кіномузикою і технічним обладнанням для створення електроніки, читайте далі у нашому інтерв’ю.
МУЗИКАНТ.укр: Акустична чи електронна музика – яка переважає у Ваших фільмах? Від чого це залежить? І коли – яка?
Ігор Стецюк: Насамперед, проблема в самому визначенні електронної музики. Нехай мені хтось скаже, що це таке. Зараз практично весь звук, що нас оточує, підпадає під це визначення, а саме: «електронна музика – це музика, у створенні якої брали участь будь-які електронні, комп’ютерні засоби».
Так ось, уявімо собі, що ми всадимо симфонічний оркестр, поставимо десяток мікрофонів і поруч комп’ютер. В той момент, коли комп’ютер прийме звучання і відтворить його, ця музика, за таким визначенням, перетвориться на музику електронну. Чи не так? Але це абсурд! Ця музика не є електронною, вона акустична, яка зафіксована в електроніці. А тепер уявімо собі, що в цьому конкретному записі один із багатьох мікрофонів налаштований вловлювати, скажімо, соло гобоя. Але соло гобоя було зіграно не достатньо голосно! І його можна “підтягнути” за допомогою комп’ютера. А тепер я поставлю наступне запитання: чи буде ця музика електронною? Напевно, все ж, ні.
Продовжимо наш віртуальний дослід. Наприклад, бере авангардний композитор і транспонує за допомогою комп’ютера цю гобойну тему на тритон (у звичній тональності для нього вона звучить не достатньо пікантно). А в цьому випадку чи стане така музика електронною? Не знаю… теж ні, мабуть?
Я можу продовжувати свою логіку, і в кожне наступне запитання привноситиму навий елемент мутації акустичної музики комп’ютерними засобами. І де настане той момент, коли акустичну музику ми назвемо цілком електронною?
Тобто, запитання про те, яка музика електронна, а яка ні – достатньо відкрите. Так само, як запитання про те, яку людину вважати лисою? Якщо у неї тисяча волосин? Напевно, ні. А якщо дев’ятсот дев’яносто дев’ять? Теж ні. Ще на одну менше – вже лисий? А коли, в який момент ми скажемо, що вже напевно – «так»?
Разом з тим, цілком очевидно, що є музика, яка не трансформується комп’ютером, а від самого початку і принципово створюється технікою. Якщо вона ні на що акустичне абсолютно не схожа, то, швидше за все, така музика дійсно може вважатися електронною. Але тоді у мене буде зустрічне запитання: «А наскільки цікава така музика слухачам, як багато її можна вислухати?» Практика показала, що багато – неможливо.
Музика до фільму "Sinner in the Mask"
МУЗИКАНТ.укр: Чому ж слухачам складніше сприймати авангардну електроніку, на Вашу думку?
Ігор Стецюк: Скажу так. У мене є досвід в організації концертів академічної електронної музики, і слухачів у залі, зазвичай, не так багато. Це дуже спеціальна тема для окремої розмови. Але, на мою думку, величезною мірою “холодність”, штучність електроніки, на яку нарікають шанувальники традиційних напрямків, пов'язана з феноменом недостатньої керованості нею – як би дивно це не звучало. Більша керованість звучанням призводить до більшої виразності, а це чи не найголовніший виконавський елемент, те, що змушує слухача «включатися і резонувати».
Суто формально електронний звук передбачає абсолютну керованість, але в реальній практиці цим майже ніхто не користується. Саксофоніст може поводитися зі звуком легко і невимушено за допомогою елементарного натискання на тростину. Якщо перевести цей приклад на мову електронних технологій, то для отримання подібних відтінків в звучанні потрібно постійно змінювати значення десятків, навіть сотень параметрів, причому одночасно. Тобто, в комп'ютері такі нюанси досягаються значно більш хитромудрими і складними засобами. А найголовніше, що мало хто ламає голову над тим, якими саме, адже цьому треба вчитися, і на це витрачається багато-багато годин.
МУЗИКАНТ.укр: Наскільки ж важливі комп’ютери в створенні кіномузики?
Ігор Стецюк: Дійсно, запитання про те, якої музики більше – електронної чи акустичної, – це дуже заплутане запитання. Тому і відповідь така довга. Я би хотів переформулювати: «Якої музики в кіно більше – музики, яка близька за своїм сенсом до акустичної (хоча, можливо, і була створена за допомогою технічних засобів), чи “чистої” електроніки?»
Але одразу ж виникає інше запитання: в якому кіно? Приміром, якщо це картина про підлітків і для підлітків, тоді вона передбачає певну жанрово-тембральну атрибутику. І там ми ніяк не обійдемося без електроніки, без поп-музики. А якщо це драма, мелодрама, історичний фільм – тоді домінує музика, яка, так чи інакше, схожа на оркестрову. І в фантастиці-фентезі, мабуть, теж. Електроніку в фантастиці зазвичай додають тільки частково і то як саунд-дизайнерські фактури, звукову екзотику, а не, власне, як музику. Але не так в арт-хаусній кінофантастиці… та і в «Забороненій планеті» п’ятдесят шостого року звучить чиста електроніка.
Я думаю, що в сучасній кіноіндустрії в усьому світі дев’яносто відсотків музики до фільмів було створено в комп’ютері. Причому, переважно вона була створена як імітація акустичного звучання.
МУЗИКАНТ.укр: Дев’яносто відсотків? Ого!.. Чому ж так багато? Це дешевше чи швидше?
Ігор Стецюк: Так, це незрівнянно дешевше, звісно. Особливо на Заході, де година роботи хорошого музиканта коштує дуже дорого, не менше, ніж триста п’ятдесят доларів. У Голлівуді музиканти можуть заробляти чотиризначні суми за годину роботи, лише за годину! Але це просто “звірі”, які за дві-три тригодинні зміни можуть записати всю музику до картини (півтори години музики), а ще із дублями, і все з першого разу. Порахуйте, скільки це коштує, якщо потрібен оркестр… Множимо гонорар одного виконавця на вісімдесят п’ять оркестрантів… а ще якщо і хор, тоді ще на шістдесят. Плюс незайве якогось крутого диригента поставити, щоб в титрах вказати гучне ім’я. Словом, все це коштує дуже дорого.
А в комп’ютері музику може створити одна людина, умовно кажучи. Звісно, це в рази дешевше! Але аж ніяк не швидше. Тому що в комп’ютері працювати значно складніше – програмування забирає дуже і дуже багато часу. Для того, щоб якісно, достовірно емулювати симфонічну тканину тривалістю в сорок п'ять хвилин (на кіношний «повний метр»), одна людина буде сидіти два-три місяці – в кращому випадку! Потрібно програти хоча б один раз якісно кожну оркестрову партію. Потім підредагувати виконане. Одна хвилина створюється приблизно півдня-день, якщо фактура нескладна. Звичайно, подібний процес абсолютно непорівнянний з тим відносно малим часом, який піде на живий запис: від моменту завершення партитури і закінчуючи здачею зведеної фонограми потрібно, максимум, два тижні.
Бачите, як виходить: «живцем» – дорого, емуляція – довго. Тому зараз навіть у Голлівуді нерідко працюють з бібліотеками звукових заготовок.
Саундтрек до мультфільму «Битва за печиво» був створений на 100% за допомогою комп'ютерних засобів.
МУЗИКАНТ.укр: Як Ви створюєте електронну музику? Яка потрібна для цього апаратура? Які програми?
Ігор Стецюк: Все залежить від того, які завдання потрібно виконати.
Обладнання
Ігор Стецюк: У мене вдома стоять дві робочі станції Macintosh. Причому, одну з них я використовую як основну, а іншу, яка пов'язана певним чином з першою, я використовую як носій для звукової карти Korg OASys. Цією картою користуюсь доволі інтенсивно.
Досі я також користуюсь “древніми” приладами, задовільного аналога яким поки, на жаль, не можу знайти. Це модуль віртуально-акустичного синтезу Yamaha VL1 і названий Korg OASys. В цьому останньому є все. В сутності, це конструктор, який оптимізований під музику. Там можна і синтезатори будь-які збирати вручну, і семплери, і можна здійснювати дуже високого класу обробку звука. Головне – розуміти, що Ви робите.
Ще у мене є такий старовинний інструмент, яким я досі користуюсь як контролером, просто тому, що він дуже якісний – Yamaha SY99. Там я, як і раніше, синтезую звучання в оболонці FM-синтезу (інструмент якраз оптимізований під FM-синтез). Це, напевно, останній щабель розвитку, далі у Yamaha ще були окремі модулі під FM, я їх пробував, крутив, але SY99 мене цілком влаштовує.
І ще у мене є ямахівський Breath Controller, за допомогою якого я керую виразністю в реальному часі як псевдоакустичних звучань, так і суто електронних.
У моїй домашній студії стоять монітори Yamaha NS-10M. Для фінального відтембрування їх використання «під запитанням», а ось для монтажу і промальовування інструментального балансу вони працюють цілком пристойно. Не можна забувати, що до сьогоднішнього дня ці монітори продовжують залишатися чимось на зразок стандарту для ближнього поля, незважаючи на всі їхні огріхи. Подумую про те, щоб підібрати до них відповідний сабвуфер, але який саме – поки не вирішив. Монітори підключені до інтегрального підсилювача NAD.
Програми
Ігор Стецюк: ProTools, а також добрий старий консольний DigiDesign 003. Я його скоро буду змінювати, просто тому, що багато сучасних програм не оновлюють під нього драйвери. Припускаю підібрати щось із Universal Audio Apollo…
Програма NI Kontakt, на мій погляд, – чудовий семпл-плеєр. Хоч цією функцією можливості «Контакту» далеко не обмежуються.
Бібліотеки
Ігор Стецюк: Бібліотеки у мене ліцензійні. Відомо, що найближчий шлях до розорення – придбати «Макінтош» (сміється). А є такі програми, які, в принципі, у піратських версіях не існують, наскільки мені це відомо.
Є бібліотека «Голлівудські струнні» (Hollywood Strings) від компанії East West Quantum Leap.
Ще інтенсивно використовую програму Pianoteq від французької компанії Modartt для фізичного моделювання звучання рояля. Ліцензію на неї я купив дуже давно, ще в дві тисячі четвертому році, коли вона тільки вийшла. При тому, що рояль там звучав огидно, але я розумів концепцію і був упевнений, що розробники доведуть ідею до розуму; я просто вірив у це. І на сьогоднішній день Pianoteq – найоб'єктивніша, найбільш музикальна реконструкція рояльного звука... втім, не тільки рояля, а й багатьох інших акустичних клавішних.
Якщо йдеться про музику неакадемічну – джаз, поп, рок, – тоді я працюю з барабанним модулем AIR Strike. Свого часу випробував Wizoo Darbuka з автентичними близькосхідними ритмами. Просто делікатес! Шкода, що ця програма не отримала продовження для сучасних апаратних засобів.
І ще, звичайно, використовую цілу низку інших плагінів.
МУЗИКАНТ.укр: Які програми Ви б ще порекомендували для професіоналів, які працюють в сфері електронного синтезу?
Ігор Стецюк: Для електронного синтезу, для отримання всіляких авангардних звучань, для дуже незвичайних космічних текстур я рекомендую програму NI Reaktor. Я випробовував цю програму, і результати, як то кажуть, «перевершили всі найсміливіші очікування».
Я знаю, що багато професійних студій не обходяться без програм-обробок компанії Waves. Дійсно, їхні плагіни звучать дуже чисто, інтерфейс продуманий, і програми самі по собі зроблені дуже ретельно. Waves на сьогодні залишається, напевно, одним із лідерів у виробництві обробок сигналів. Пакети Waves включають дуже багато всього корисного, але і коштують вельми і вельми недешево.
Чудово зарекомендувала себе програма Celemony Melodyne. Перетворювач звука, який давно вийшов з категорії ординарного «підтюнювання», перейшовши в розряд пристроїв зі спектрального синтезу. Крута штука!
Ми по-особливому вдячні Ігорю Стецюку за розмову – ця інформація про програми та обладнання надзвичайно важлива і корисна. Насамперед, звичайно, для всіх електронщиків-практиків. Але також подібний об'єктивний аналіз і оцінка обладнання та програмного забезпечення цінна для всіх учасників музичного ринку.
P.S. Найближчим часом ми опублікуємо ще одне інтерв’ю з Ігорем Стецюком – уже, по суті, легендою серед сучасних українських кінокомпозиторів. Тому чекайте найцікавіших життєвих, веселих, серйозних і проблемних кіноісторій на порталі МУЗИКАНТ.укр.
Написати коментар