«Музикант» поспілкувався з засновником українського бренда «Be Together Percussion», барабанщиком, керівником барабанних кіл та майстром джембе Денисом Давидюком. Подробиці читайте далі.

«Музикант»: Денисе, Ви – барабанщик, фахівець з Drum Circle та учень Артура Халла, один із засновників і незмінний учасник шоу барабанщиків SteelBeat; сесійний музикант, брали участь у різних проектах. Також вже другий рік Ви створюєте джембе в Україні. Скажіть, як саме Ви стали барабанщиком?

Денис Давидюк: «У моєму житті було багато випадковостей, які привели мене до музики. Барабани мене приваблювали ще в дитинстві, але в музичних школах 1980-х років вони були “другим” інструментом. Тому в 6 років мене “віддали” на фортепіано, яке мені зовсім не подобалося. Зараз, звичайно, я б залюбки грав на фортепіано, але тоді для мене це було великим випробуванням.

Після закінчення освітньої школи пішов працювати. На перші свої гроші я купив ударну установку Ризької фабрики музичних інструментів. Мені було тоді вісімнадцять років. Це був якраз період перших інфляційних стрибків в Україні, до яких країна не була готова, що і дозволило мені за дві зарплати здійснити свою мрію. До слова це були “жахливі дрова”, які навіть музичним інструментом назвати неможна. Я, навіть, не зміг розставити їх правильно, оскільки ніколи до цього не бачив наживо ударну установку. Мій друг гітарист допоміг мені виправити ситуацію.

Взагалі, мій барабанний шлях був дуже звивистим і складним, так як мені весь час доводилося “вигадувати велосипед”. Сьогодні, напевно, я б діяв трохи інакше. Відразу після покупки барабанів ми з друзями створили свою групу, перші репетиції якої відбувалися у мене вдома. Пізніше моїх аматорських навичок вистачало для того, щоб грати в ресторанах і клубах...»

«Музикант»: Чому саме джембе?

Денис Давидюк: «Моїми першими перкусійними інструментами були конги. Це було у 2008 році, мені страшенно не сподобалося. Для мене, барабанщика, який п'ятнадцять років грав паличками, видобувати звуки просто руками було катастрофічно некомфортно.

Саме з джембе я познайомився на майстер-класі в Артура Халла. У світі він вважається “батьком” барабанного кола, і в 2010 році був єдиний раз в Києві. Потім, з часом, підвищував свій рівень володіння грою на інструменті сам.

Джембе – найпростіший ударний інструмент. Грати на ньому може кожен!

Дуже хочу побувати в Західній Африці, яка є батьківщиною джембе. Африканська народна музика виконується на цьому інструменті: є партитури, які відображають розмаїття поліритмії: зазвичай, це три-чотири ритмічних малюнки на джембе в ансамблі з двома або трьома музикантами, які грають паличками на дунунах. Останні – теж африканські барабани.

У барабанних колах, звичайно, я використовую тільки фрагменти цієї дивовижної поліритмії. Оскільки для нашої культури вона не зовсім природна і дуже складна. В Україні природніше виявляється мелодійна основа народної музики».

«Музикант»: Як виник бренд «Be Together Percussion»?

Денис Давидюк: «Для барабанного кола потрібна велика кількість інструментів. Нині наша команда має досвід проведення заходів, в яких одночасно можуть грати від десяти до трьохсот п’ятдесяти осіб. А зустрічаються запити і на п’ятсот, і був навіть на тисячу учасників. Почав думати, що робити? Вирішив виготовляти джембе сам.

Спочатку не мав наміру створювати бренд, планував виробляти інструменти тільки для своїх потреб. Ідея ця виникла в серпні, а перший джембе з'явився на світ лише в грудні дві тисячі п’ятнадцятого року. Витрати на виробництво значно перевищили мої очікування, і мені довелося продати свій японський мотоцикл. Частину коштів витратив на покупку гаража під майстерню. Далі я став перед вибором: або робити інструменти самому, або платити майстрам. Я вибрав друге. Тоді для часткового покриття цих витрат я виставив джембе на продаж за вигідною для мене ціною, яка виявилася на п’ятдесят відсотків нижче, ніж імпортні аналоги. І тоді я зрозумів, що можу зробити цей інструмент доступним для кожного.

Перші два джембе я продав восьмого лютого дві тисячі шістнадцятого року Олені Красновській. До речі, вона, навіть, не знала, що продаю саме я, хоча ми з нею вже були знайомі п'ять років. Тепер я вважаю цю дату днем народження бренда. Зараз у мене є майстерня, в якій працює дві людини.

А назва бренду «Be Together Percussion» походить від нашого слогана “Бути разом тут і зараз, розуміти одне одного без слів”. У барабанних колах кожен учасник розкриває себе та водночас є частиною цілого. Адже, так відбувається і в житті».

«Музикант»: У чому особливість джембе бренда «Be Together Percussion»?

Денис Давидюк: «Більшість джембе, які представлені на українському ринку, мають шкіряну мембрану. Але інструменти зі шкірою через свої особливості майже не придатні для виконання Музики, оскільки для них потрібні певні погодні умови. Пластик – більш універсальний.

Основна особливість джембе «Be Together Percussion» – пластик (мембрана). Це – більш універсальний матеріал, який дозволяє грати на інструменті в будь-яких умовах.

При цьому, мені цікаво створювати інструменти своїми руками, але ще більше я люблю винаходити технології, які полегшують та прискорюють процес їх створення. Я вивчив особливості роботи з полімерами і розробив всю технологію виготовлення джембе: від сировини до готового виробу. Коли я знайшов відповідь на запитання «Як це зробити?» та зробив це, я навчив людей, які тепер працюють у моїй майстерні.

Уже вдалося зробити унікальні пластики (мембрани), які не мають аналогів у світі. Нині ми встановлюємо на барабани чотири види пластика. Вони дозволяють отримувати великий спектр дивовижних звуків. При цьому кожен інструмент має індивідуальний дизайн. Малюнок створюється “вручну”, тому поєднання ліній та кольору не повторюється.

Музикантів-джембістів дуже мало, але вони є. Їх можна чути і в складі багатьох груп, і як учасників різних фестивалів. Але мене, наприклад, дуже здивувала відсутність перкусійних інструментів на Українському Музичному Ярмарку в дві тисячі шістнадцятому році. Особисто для мене, барабанщика, перкусія відкриває нові відчуття Музики!»

«Музикант»: Ви вже понад шість років опікуєтеся проведенням барабанних кіл. Як почалося це захоплення?

Денис Давидюк: «Випадково. Я потрапив на майстер-клас Артура Халла. Саме цей випадок став одним з найбільш важливих “стусанів” у моєму житті. Основним посилом Артура була така ідея – «Не волійте золотої морквини. Ідіть до людей та служіть їм!». Мабуть, не всі готові до цього. З дванадцяти чоловік, які були на цьому майстер-класі, тільки троє сьогодні продовжують цікавитися та розвивати цей напрям в Україні – Олена Сухорукова, Вадим Зіцер і я...

Взагалі, сенс інтерактивних програм в тому, щоб людям це подобалося. Моє головне завдання полягає саме у створенні творчої атмосфери і таких умов, у яких кожному учаснику все вдаватиметься. Важливо, щоб у момент гри кожна людина змогла взяти те, що необхідно саме їй (емоції, знання, навички, стан). Навіть, найпростіші удари в центр барабана, якщо вони ритмічні, створюють стан, який впливає як на окрему людину, котра здійснює їх, так і на групу в цілому. Я намагаюся донести, що головною у колі є взаємодія, що “кайф” не стільки в тому, що ти граєш, а в тому, що ти чуєш в момент гри.

Перше своє барабанне коло я провів двадцять сьомого жовтня дві тисячі десятого року. Сьогодні я бачу, що це – дивовижний за своїм потенціалом інструмент для роботи з групою та певне служіння людям...

Під час створення Музики, в процесі співтворчості з іншими настає стан синергії, який генерується, відчувається і співпереживається всіма учасниками. Учасники сидять у колі, вони відкриті одне до одного і перебувають у стані «Тут і Зараз». Для мене дуже важливо сприяти цьому. Це – дуже складно, але неймовірно цікаво!»