Музиканти або художники... Художники або музиканти?! А що, коли музиканти І художники? Чи може людина досконало опанувати одразу обидва ці види мистецтва?

Зараз, у ХХІ столітті, батьки все частіше хочуть бути зразковими вихователями своїх чад і неодмінно бажають всебічно їх розвивати. Це часто призводить до надмірного завантаження малят. Звісно, непоганий виховний метод: щоб вже напевно в голову дурне не лізло. І ці сфери розвитку, які обирають батьки для дітей, неймовірно різні та контрастні: від плавання до будівництва ракет (з паперу поки що), від циркового мистецтва до комп’ютерної анімації. Але завжди в пріоритеті дитячого виховання були і залишаються на вершині музика та малювання. Мабуть, сучасні батьки начиталися всілякої розумної літератури про те, що музика сприяє всебічному розвитку (це правда), а малювання розвиває уяву (зрозуміло, що це теж прекрасно і приємно). І не дивно. Так думали ще батьки ХІХ століття. Вони неодмінно вважали хорошим тоном, якщо їхні доньки (саме доньки, так, дівиці!) опанують мистецтво тримати в руках олівець і натискати пальчиками на дерев’яні клавіші фортепіано, а ще краще – якого-небудь клавікорда. А якщо юна леді мала ще й голос, яким вона могла брати потрібні ноти в потрібний час, то їхня донька – розумниця-красуня і вважається однією із найбільш освічених, і, напевно, найбільш затребуваних наречених в окрузі. Хлопчикам в цей час було що робити: верхова їзда, полювання, а якщо батьки “просунуті”, то ще й наука.

Тож, музика і образотворче мистецтво завжди були, як то кажуть, в тренді.

А що ж можна сказати про поєднання або непоєднуваність цих видів творчості? Давайте розглянемо декілька факторів схожості та відмінності цих видів мистецтва.

Подібності:

1. І музика, і малювання можуть бути як просто ремеслом, так і сенсом всього життя. І це, певно, залежить від наступного пункту.
2. Обидві ці сфери мистецтва можуть бути талантом (навіть – даром), а можуть бути просто добре напрацьованою навичкою. Друге не є недоліком. Якщо старанно трудитися, можна досягнути великих висот в своїй роботі та, навіть, навчитися заробляти на цьому. Потрібно тільки знати, де загуглити щодо роботи в цій сфері :)
3. Третій пункт витікає із попереднього: обидва ці види мистецтва потребують роботи, посидючості, а головне – часу, щоб досконало їх опанувати. Як віртуозне музикування на фортепіано, так і абсолютно реалістичне зображення на папері чийогось обличчя або пейзажу вимагають попередніх зусиль і "набивання руки". Хороший виконавець-музикант повинен проводити за інструментом не по одній годині й не один день на тиждень, відточуючи майстерність піднімання пальчиків під час виконання етюдів Черні. А майстер-художник повинен зіпсувати не один лист акварельного паперу під час написання тих-таки етюдів, але вже художніх, малюючи один і той самий лимон з різних ракурсів або чиїсь руки, при різному освітленні.
4. І музика, і художнє мистецтво – це те, що неймовірно Вас “затягує”, і часто просто неможливо відірватися від справи. Якщо, звісно, Ви любите цю справу :)
5. І від музики, і від малювання можна дуже втомитися. До такої межі втомитися, що Вас може почати нудити від слів «палітра» або «партитура».
6. А тепер про створення та написання авторських полотен. І в музиці, і в образотворчому мистецтві талант щось написати і створити своє – це, безперечно, дар. Звісно, можна вивчити ази складання потрібних нот в необхідному ритмі або елементарні правила композиції та розташування людей на полотні, але справжній шедевр може з’явитися тільки в того, хто був народжений творцем. Композитор не може бути не композитором. Художник не може бути не художником.

Відмінності:

1. Інструменти, якими користуються творці, щоб створити "прекрасне": у музикантів це, очевидно, звуки, у художників – це лінії і кольори. Але в музиці так само можливо промальовувати лінії мелодій, розфарбовуючи їх кольоровими поєднаннями акордів і септакордів. А фарби можуть малювати музику. Існує навіть думка про те, що кольори видають звукові вібрації. Наприклад, історія знає композиторів, у яких був "кольоровий слух". Вони чули ноти кольорами.
2. До відмінностей зараховуємо і фактор сприйняття цих видів мистецтва. Музику ми сприймаємо слухом, а картини поглинаємо зором. Сюди ж можна додати і час, який ми витрачаємо на те, щоб охопити твір. Музика розгортається в часі, вона динамічна і знаходиться в русі. Картину ж ми можемо охопити і сприйняти відразу. Це майже як феномен подорожей у часі: ми відразу можемо зрозуміти, що «розігрується» на картині, яка там історія та ситуація, і це все відбувається за декілька миттєвостей. Хіба не чудеса?
3. У музикантів є чудова перевага – працювати в колективі. А різновидів таких колективів – розмаїття: рок-групи, джаз-бенди, квартети, квінтети, оркестри (струнний, духовий, симфонічний, народний), різні вокальні ансамблі та поп-групи. Якщо Ви НЕ егоїстичний музикант-інтроверт і любите працювати в команді – Вам пряма дорога в такі "спільноти" виконавців.
   Художники ж у більшості випадків творять поодинці. Зрідка їм випадає можливість працювати над якоюсь картиною разом.
4. Ще однин аспект, а точніше, персона, яка є в музиці, і її немає в художньому мистецтві. Це диригент. Дана загадкова особистість не виконує музику, але керує групою (часто величезною групою, яка іменується оркестром) в процесі виконання цієї музики. «Тут же нічого робити», – можете подумати Ви. Але це зовсім не так! Якраз диригент є тим, хто повинен розумітися на ВСЬОМУ. Так, буквально на всьому: це загалом музичний твір, кожна окрема партія, інструменти, особливості та “характер” цих інструментів, а часто – і характер кожного з виконавців, щоб робота добре налагодилася.

Це далеко не повний перелік подібного та  відмінного у музиці та художньому мистецтві. Більше Ви зможете дізнатися, коли спробуєте самі. Або коли Ваша дитина, яку Ви віддали у ці гуртки, розповість свої враження, та «що по чому» :)

Наприкінці наводимо перелік музикантів, які не змогли “придушити” в собі бажання малювати і створювати красу не тільки нотами, але ще і фарбами. Вибір здійснювався винятково на суб’єктивний смак МУЗИКАНТ.укр

Роні Вуд, «Боб Ділан» (Ronnie Wood: Bob Dylan): портрет Боба Ділана – не єдиний зірковий портрет у виконанні легендарного гітариста. Музикант також малював портрети своїх колег з групи «The Rolling Stones».

Перш, ніж стати музикантом, Рон Вуд відвідував художню школу в Лондоні. І навіть, коли вже був гітаристом британської групи «The Rolling Stones», він залишався вірним своїй пристрасті до малювання. Зазвичай він створює шаржі і портрети колег-музикантів або відомих акторів.

Пол Маккартні, «Гора – велике обличчя» (Paul McCartney: Big Face Mountain). Виявляється, співак з дитинства захоплювався малюванням, але серйозно до нього поставився у середині 80-х. Відтоді роботи Маккартні завоювали славу, завдяки чудовій техніці виконання. Виручку від продажу робіт сер Пол спрямовує на благодійність. Його порівнюють з голландським експресіоністом Віллемом де Кунінгом (Willem De Kooning).