Музична аудиторія в Україні: «битва» пріоритетів?

Власне, що і де може почути сучасний український слухач? Які саме «сфери» і чому користуються найбільшим попитом?

Музичні уподобання залежать від стилю життя, культурно-етнічних особливостей і від актуальних проблем сьогодення. Тому музичні смаки аудиторії і різних країн відрізняються. Звісно, що переваги жителів різних міст однієї держави також відчутно різняться.

Давайте замислимося: скільки щороку в Україні відбувається музичних проектів? Складно сказати точно, але багато. Інше запитання – які саме? Переважну кількість, звичайно, складають концерти популярної музики.

Хто і як слухає?

Для початку спробуймо зрозуміти внутрішню мотивацію та емоційну складову потенційних слухачів.

До фахової належить аудиторія, для якої музика є професією. Це – музиканти, музичні менеджери і продюсери, звукорежисери. Вони чітко усвідомлюють, що є цінним з точки зору мистецтва і шоу-бізнесу. Такі слухачі точно не люблять «халтури», найчастіше вони віддають перевагу складній музиці. Їхній найважливіший пріоритет – якість, яка поєднується з особистими стилістичними уподобаннями. Діалог з такою аудиторією досить простий: Ви вже свідомо говорите однією мовою. Схожими на «класиків» за типажем є джазмени.

Для більшості слухачів музика – просто звичка. Цей тип аудиторії не має музичної освіти. Їхня зацікавленість музикою – суто підсвідома. Вони сприймають улюблений музичний світ як стиль життя. Тому для таких слухачів важлива емоційна складова. Цей тип аудиторії вміє цінувати музику. Нагадаємо, що багато композиторів-класиків, такі як Микола Римський-Корсаков, Модест Мусоргський та інші композитори російської школи, були спочатку не лише музикантами, а – юристами, військовими, вченими... Серед українських композиторів назвемо, наприклад, Володимира Сокальського, який був практикуючим юристом.

Частину аудиторії складають конформісти. Ці слухачі відрізняються своєю пасивністю та  байдужістю. Їм не надто важливо, якої якості навушники чи динаміки варто придбати. Їх також не хвилює, якій радіостанції варто віддати перевагу чи якого артиста краще послухати. Для них музика – фон. Але таких, все ж, – меншість.

Де можна слухати?

В Україні мало ідеальних концертних залів. Їх можна перелічити «на пальцях». Хоча сьогодні, крім стандартних залів, виникають нестандартні (їх досить багато). Так, наприклад, класична музика звучить в драматичних театрах, на покинутих фабриках, старих заводах і не лише. Можливо, скоро будуть створені фестивалі сучасної або старовинної музики і на територіях легендарних замків, наприклад, Тернопільської, Львівської чи Закарпатської областей. А ще – в затоплених шахтах або кар'єрах, наприклад, Дніпропетровської області. Це було б дуже атмосферно. Щоправда, виникають проблеми іншого штибу – технічна безпека, доступність присутності слухачів, фінансування і т.п.

Крім окремих програм, поки в Україні не існує окремого телевізійного каналу, де можна було б, як і на французькому каналі Mezzo, дивитися сучасні оперні постановки або концерти класичної музики від всесвітньо відомих музикантів. У нас поки що і постановок таких фактично немає. Остання прем’єра опери «Лімб» італійського композитора Стефано Джервазоні в Національній опері України викликала багато галасу. Був аншлаг. Втім, український слухач досі, наприклад, не знає багатьох опер своїх же композиторів-шістдесятників, нині вже класиків. Це – одноактні опери Леоніда Грабовського, Володимира Загорцева, Володимира Зубицького... І не лише. Сьогодні більшість не знає навіть цих імен.

Слід зазначити, що ситуація в інших сферах музичного світу багато в чому значно краща. Це, наприклад, стосується поп-музики. Звичайно, квоти в українському радіоефірі зараз дадуть «зелене світло» багатьом маловідомим артистам і колективам. Сьогодні багато різних радіостанцій: державні, комерційні та Інтернет-радіо. На жаль, українській класичній музиці присвячується мізерний мінімум. Хоча українські традиційні «мотиви» все частіше звучать і в рок-музиці, і в електронних композиціях.

Кожен робить власний вибір

І це – правильно. Можна довго міркувати, чому сьогодні ситуація саме така, а не інакша. Мабуть, все природно і в силу різних об’єктивних історичних процесів. Така ситуація – в різних країнах. Але порівняно з іншими країнами, у Європі, а ще більше – в Україні – відчувається чітка «перевага». В усьому, мабуть, все ж таки, повинна бути рівновага: і в наповненості музичного простору, в тому числі.

Дізнавайтеся та відкривайте свої сторінки в світі Музики. Стежте за розвитком музичної культури, за творчістю молодих музикантів в Україні та світі. Цінуйте тільки найкраще!

«Музикант» завжди поруч і допоможе Вам зробити правильний вибір.

 

Коментарі

Ще ніхто нічого не написав, ви можете стати першими!

Написати коментар [відмінити відповідь]