Вістли, сопілки, окарини1

Вістла (вістл) - ірландська флейта з шістьма отворами на лицьовій стороні, широко використовувана в народній музиці Ірландії, Шотландії, Англії та деяких інших країн. Тепер цей іструмент відомий серед музикантів як tinwhistle, whistle, або tinflute.

Вперше подібні дудки були відомі в Китаї, близько 5000 років тому. В Європу їх конструкція потрапила приблизно в 11 столітті. Найстаріші збережені екземпляри - кістяні вістли дванадцятий століть, нещодавно виявлені при розкопках Високої вулиці в старому нормандському кварталі Дубліна.

Гравці на feadan також згадується в оповіданні про Короля Ірландії, знайденому в Судових Законах, датованих третім сторіччям нашої ери. У поемі дванадцятий століть згадуються флейти cuisle. Обидві назви інструменту - feadan (також званий feadog) і cuisle (cuiseach), відносяться до «дудці, трубі, артерії, вени», які робилися з вигнутих стебел рослин типу очерету й інших трав, (додаткове значення feadan - «порожниста палиця»). Інструмент, званий тепер low whistle (дослівно: низький свисток) є дуже близьким родичем звичайного вістла. Широка популярність low whistle серед традиційних музикантів сучасності змушує уважніше придивитися до цього молодого інструменту. Більш багатий, складний, глибокий і замислений звук дозволяє робити цікаві аранжування творів не тільки в жанрі традиційного фольку, але і в похідних від нього стилях.