Нерідко гітаристи-початківці, які придбали бюджетний інструмент, замислюються про подальший апгрейд і, зокрема, про заміну заводських звукознімачів на фірмові. Наскільки це виправдано?

Чи завжди заміна звукознімача йде на користь звучанню? Що є міфом, а що – правдою? Як правильно обрати звукознімач для електрогітари? 

Кіт у мішку

Сингл чи хамбакер, кераміка чи alnico, активний чи пасивний, DiMarzio, Seymour Duncan чи Fender? Навіть професіонал, який знає, чого хоче, легко заплутається у виборі, а новачок геть не обійдеться без сторонньої допомоги. Та головна складність вибору звукознімача для електрогітари в тому, що датчик не можна попередньо прослухати на своєму інструменті. Навіть на двох абсолютно однакових гітарах один і той же девайс звучатиме по-різному. Адже, окрім властивостей самого звукознімача, на кінцевий саунд впливає і стан деревини, з якої виготовлено корпус. А якщо згадати про те, що кабель, комбопідсилювач, складові частини педалборду та інші змінні безпосередньо беруть участь у звукоутворенні, то виходить, що покупка звукознімача фактично перетворюється на покупку кота в мішку.

Фірмовий датчик на бюджетну гітару

Чи завжди є виправданим такий апгрейд бюджетного інструмента, як встановлення фірмових звукознімачів? Варто пам’ятати, що хороший датчик не тільки підкреслює хороші звукові якості деревини, а й виносить назовні недоліки, які приховує заводський девайс. Простіше кажучи, дорогий звукознімач, особливо активний, може не лише не покращити, а й, навпаки, погіршити звучання. Тим не менш, трапляються випадки, коли бюджетна гітара, все ж, набуває саунду, що близький до елітного, за рахунок фірмового датчика. Деревина, що добре висохла і “розігралась”, у поєднані з високими технологіями виготовлення електроніки дає вельми непоганий результат. Чи зможе Ваша гітара звучати по-фірмовому після такого апгрейду? З’ясувати можна, тільки перевіривши на практиці.

Активні та пасивні датчики: міфи і реальність

Скільки музикантів, стільки ж і думок про активну та пасивну електроніку. Звичайно, кожна думка є суб’єктивною та індивідуальною. Але, окрім думок, існують міфи та факти про плюси і мінуси звукознімачів, як активних, так і пасивних.

Наприклад, один із найпоширеніших міфів: «активний датчик сприймає обертони деревини гірше за пасивний». Цей міф базується на тому, що в низці випадків фірмові активні звукознімачі лише погіршують звук бюджетної електрогітари. Те, про що вже йшлося вище: підкреслюють недоліки. А все тому, що активна електроніка більш чутлива до коливань деревини, тому ловить найменші нюанси, які маскує заводський пасивний датчик.

Також існує думка, нібито активні звукознімачі за природою своєю агресивніші за пасивні. Факт – їхній саунд відрізняється щільністю, особливо перевантажений, але зовсім не через “свою природу”. Знову-таки, суть у їхній чутливості до обертонів деревини корпусу. В насиченості та агресивності звука відіграє роль не стільки велика вихідна потужність, скільки велика кількість обертонів.

Тож, як обрати?

Не існує якогось чіткого набору правил та алгоритму дій для вибору звукознімача. Пошук свого саунду – це постійні експерименти, спроби та помилки. Єдина рекомендація, якої, все-таки, слід дотримуватись – обирайте такий звукознімач, який вимагатиме мінімум змін у структурі корпусу. Будь-яке розширення ніші для датчика, просвердлювання нових отворів для встановлення начинки – все це відіб’ється на звучанні Вашого інструмента та на кінцевому саунді. Також рекомендуємо не встановлювати нові звукознімачі самостійно, а звернутись до кваліфікованого гітарного майстра.