Для чого молоді люди створюють музичні гурти? Напевно, для того, щоб поділитися  своєю творчістю з іншими. Здавалось би, що може стати на заваді цій благородній меті? Але не все так просто. МУЗИКАНТ.укр публікує ТОП-10 проблем, з якими можуть зіткнутися молоді українські колективи.

1. Особистісні проблеми. Лінь, небажання постійно працювати над собою, вдосконалюватися і дізнаватися про нове – це найлютіші вороги успішного артиста. З такими «друзями» не варто навіть і намагатися творити. Якщо це подолано, варто чітко розподілити обов’язки між собою. Нездорові амбіції і боротьба за лідерство також не сприяють продуктивній роботі гурту.

2. Нюанси провінції. У маленьких містах і містечках дуже рідко можна знайти  нормальні концертні майданчики, репетиційні бази та музичні магазини. Що робити, якщо для когось музика – не просто хобі, а сенс усього життя? Вихід один – зібрати грошей хоча б на перший час і їхати підкорювати столицю чи щонайменше обласний центр. Це складно, але дуже багато відомих гуртів колись так само приїхали до Києва, маючи лише мрію.

3. Співвідношення: гроші – вільний час – рівень музики. Для того, щоб грати у колективі, потрібні музичні інструменти і репетиційна база. А ще десь треба жити. Добре, якщо усі учасники гурту стали студентами одного вишу з гуртожитком. Але так чи інакше потрібно заробляти гроші. А, отже, музика – тільки у вільний час. А його може бути не так і багато. Будьте до цього готові!

4. Висока вартість інструментів. Поки грошей недостатньо, музиканти-початківці часто грають на дешевих інструментах. Так здобувається досвід, набивається рука, учасники зігруються між собою. Тут є певний мінус – гурт з першого часу свого існування вже звикає до низької якості звучання. Виходи різні – від музичної Барахолки до купівлі на ali-express. І якщо у першому випадку можна придбати доволі непоганий товар, то у другому – часто отримують «кота в мішку», під час перевезення інструмент перетворюється на уламки.

5. Репетиційні бази. Їх у Києві немало. Але й гуртів також багато. Хтось бронює постійний час, а хтось грає, коли десь є вільне місце. І знову ж, дві  години репетиції коштують чимало. Добре коли у складі гурту шість чоловік. А якщо – три? Також буває, що команді потрібен якийсь конкретний інструмент, а наявний він лише на одній базі, та й то десь на околиці. Про те, чим керується гурт при виборі бази говоримо з барабанщиком столичної  формації «Тільки світло» Кирилом Івашиним.

МУЗИКАНТ.укр: За якими критеріями Ваш гурт обирає репетиційні бази? Маєте свою постійну чи змінюєте їх? Якщо так, то чому?

Кирил Івашин: Критерії прості – наявність усього необхідного обладнання для всіх наших музикантів. Спочатку шукали бази, де є місцеве залізо на ударній установці, бо в мене ще не було свого. Тепер же частіше постає питання, щоб був хороший синтезатор (як от повнорозмірна клавіатура зі зваженими клавішами). Звісно, ще є критерій – вартість: хочеться, щоб вона була не вища за середню по Києву, десь дев’яносто гривень на годину. Наразі ми найчастіше репетируємо на одній базі на Золотих воротах, де нас влаштовують і ціни, і обладнання. Дуже затишне місце, ще й поруч з метро. Змінюємо свій вибір тільки в тих випадках, коли завчасно не забронювали час і вже немає вільних кімнат для репетицій. Тоді у нас є ще декілька зручних варіантів, теж поближче до метро.

МУЗИКАНТ.укр: Скільки коштує година репетиції на базі, де ви граєте? Скільки триває репетиція? Скільки гривень на місяць витрачає гурт і кожен учасник?

Кирил Івашин: От на цій базі, де ми найчастіше граємо, година репетиції, залежно від години дня, коштує від шістдесяти до вісімдесяти гривень. Це нас влаштовує, щоб репетирувати двічі-тричі на тиждень по дві-три години, залежно від обставин. А після маніпуляцій із калькулятором отримуємо десь вісімсот-дев’ятсот гривень на місяць із гурта. Бюджет у нас плаваючий. Частіше за все платить один учасник – наша сильна й незалежна фронт-леді.

МУЗИКАНТ.укр: Чи задоволені Ви обладнанням бази?

Кирил Івашин: Час від часу бувають, звісно, претензії. Обладнання використовується цілодобово купою різних людей, тому виникають проблеми і з залипаючими клавішами, і зі стійками для ударних. Але в цілому, так – все влаштовує, інакше б шукали іншу базу.

МУЗИКАНТ.укр: З якими проблемами Ви стикалися на столичних репетиційних базах?

Кирил Івашин:  Занадто серйозних проблем як таких не було... Інколи щось глючить, фонить або барабани налаштовані стрьомно. Але нічого страшнішого не траплялося.

6. Висока вартість роботи на студіях звукозапису. Гурт провів певну кількість репетицій і готовий вирушати до студії. Якісно записати пісню, звісно, недешево. Бо не кожна студія має хороше обладнання, а ті, що мають, знають собі ціну. Далі спілкуємося з Кирилом Івашиним.

МУЗИКАНТ.укр: За якими критеріями Ваш гурт обирає студію звукозапису?

Кирил Івашин:  О,  тут вибір по Києву не дуже великий. Є або студії в гаражі, з поганою акустикою і мікрофонами, або є досить гідні студії, на кшталт Checkpoint. До речі, на ній ми останні рази все і писали вживу. Важливі моменти запису звука: компетентний звукорежисер, не роздовбані мікрофони, достойні барабани та комбіки.

МУЗИКАНТ.укр: Скільки годин триває робота над композицією в студії і скільки коштує ця робота?

Кирил Івашин: Тут взагалі цікаво :) Оскільки тривалість наших треків – десь дві-чотири хвилини, то за годину можна записати три-чотири добре відрепетируваних треки. На конкретному прикладі: в Checkpoint година запису коштує триста гривень. Але бронювати можна мінімум дві години, оскільки тридцять-сорок хвилин ще піде на розстановку мікрофонів, їх налаштування та інші підготовчі дії. От вчора у нас була мета записати один двохвилинний трек, і довелось брати дві години для цього :) В результаті на цю нашу композицію пішло шістсот гривень. І це тільки запис... Зведення та мастеринг – то вже тема для окремого інтерв'ю.

7. Смаки радіо- і телеаудиторії. Отже, композицію записано і зведено. А що далі? Куди її нести, щоб про Вас дізналися? На радіо і телебачення. Але чи Ви впевнені, що на Ваш трек там з нетерпінням чекають? Станції та канали функціонують переважно за рахунок реклами, це насамперед бізнес. А для рекламодавця важливо, щоб про його товар почули якомога більше людей.  Тому формується список гуртів і артистів, найбільш популярний серед населення. Комусь просто не хочеться слухати невідому і непопулярну  команду. А ще є розподілення за жанрами. Звісно, в ефір танцювальної радіостанції просто не може потрапити «металева» пісня. Але на деяких хвилях на жанри не дивляться, беруться до уваги інші критерії. Тішить те, що просунути трек на радіо в Україні, усе ж, доволі реально. Як доказ публікуємо інтерв’ю з музичним редактором Радіо Relax Русланом Герасименком.

МУЗИКАНТ.укр: Яким критеріям повинна відповідати пісня молодого невідомого артиста, щоб потрапити в ротацію на Вашій радіостанції? На що звертаєте увагу під час відбору?

Руслан Герасименко: Радіо Relax завжди відкрите до співпраці з виконавцями, незалежно від ступеня їхньої «відомості». Ми – радіостанція, яка має унікальну пропозицію для наших слухачів – легкий та спокійний настрій. Саме навколо цього побудована наша робота над вибором музичного контенту. І що більше конкретна пісня відповідає цій меті, то більша ймовірність, що вона звучатиме в ефірі.

МУЗИКАНТ.укр: Чи існує поняття «формат» на радіо Relax?

Руслан Герасименко: Ми ніколи не використовували поняття «формат» через те, що воно, за своєю суттю, обмежує та заганяє в рамки. Наші пріоритети – відсутність драматизму та надриву, агресії та зайвого напору і метушні в контенті. Важлива ненав’язливість всього музичного наповнення. Головне та загальне правило – музика, яку приємно слухати.

Тож, заходьте на офіційні сайти радіостанцій і дізнавайтеся, що саме потрібно зробити, аби композиція потрапила в ефір. Якщо знайдете саме «свою» хвилю, і Ваш трек там сподобається, усе може змінитися дуже круто.

8. Менеджмент. Не таємниця, що у шоу-бізнесі також існує жорстка конкуренція – ніші розподілено, на радіо часто потрапляють ті, хто має зв’язки чи гроші. І на це теж варто зважати. Тому, якщо маєте таку можливість, знайдіть для співпраці менеджера, а краще – цілу команду професіоналів. Ви зосередитеся на творчості, він просуватиме Ваш продукт і усі будуть задоволені. Але не втратьте себе, пам’ятайте, що артист ставить умови, а не ринок.

9. Фестивальна культура. Ще один спосіб заявити про себе – виступ на збірному фестивалі. В Україні є такі – чотири-п’ять масштабних, значно більше – менших. Часто організатори пропонують молодим гуртам виступити без гонорару і без оплати дороги та проживання. Бо якщо команд багато, не завжди є змога їх привезти за власний кошт. Звісно, не всі музиканти дозволять собі участь «в мінус» фінансово. Може бути слабкою і сама організація фестивалю – неякісне обладнання, відсутність інфраструктури, промоушну, невдало вибраний час і місце та як наслідок – мала кількість відвідувачів. Часто можна побачити, як гурт грає для десятьох слухачів. Причин цього може бути декілька – недосвідчені організатори, невеликий бюджет заходу. Основна причина, на нашу думку, – недостатня підтримка державою фестивальної культури. На жаль, на чистому ентузіазмі не завжди далеко поїдеш.

10. Кому це все потрібно? Є певна когорта колективів, які успішно розкрутилися і стали відомими закордоном. Наприклад, Stoned Jesus або Jinjer (які, до речі, у березні-квітні 2018-го їдуть у турне Північною Америкою разом з легендарними британцями Cradle of Filth). Це українські команди, але вони більш затребувані на заході, аніж у нас, на жаль. Там вони отримують пристойні гонорари за виступи на великих фестивалях open air. Але не факт, що колектив, який поїде з України у пошуках слави, обов’язково її здобуде. Можливо, варто спробувати, все ж, удома? Тож, вирішувати Вам, панове музиканти, чого саме хочете, що гратимете, де і для кого.

Це лише десяток можливих перешкод на шляху до успіху. Їх, скоріш за все, буде значно більше. Можемо напевне сказати лише одне: результатів досягне тільки той, хто не уявляє себе без музики. Таких людей негаразди не лякають.

Напишіть нам про проблеми, з якими зіткнувся саме Ваш гурт. Не забувайте: Музикант Музикантові – Drug :)