Мабуть, щось, все-таки, не змінилося в кліпах Аліни Гросу за 15 років. Наприклад, якщо порівняти «Бджілку» з найновішим і найскандальнішим кліпом «Хочу я баса», то можна помітити в обох випадках цікаві паралелі.

Конвульсивне дрижання кадру і розмитий фокус. Тільки в першому випадку це пов’язано, швидше, з поганою якістю відео, в принципі, а в другому це робиться навмисне. Можливо, режисер хотів передати якийсь особливий ефект, котрий чимось нагадує сприйняття світу не зовсім тверезими очима.

Відволікаючі рухи. В першому випадку це було хаотичне і невпинне розмахування руками (погодьтеся, що руки там просто безконтрольні). В другому, звісно, справа значно серйозніша – рухи… Навіть складно їх описати пристойній людині пристойними словами (соромно сказати, якими місцями блудив фокус).

Фото та відео – з офіційних джерел співачки

Не дивно, що серед понад двох тисяч коментарів – майже всі іскрять непристойними висловами. Причому це стосується як захисників, так і противників гарячого коментаторського батлу. Ми обрали деякі думки, адже що може бути більш щирим, ніж перші враження слухачів? Вони тут (мовою оригіналу):

 «2008 — Хочу шалить, 2017 — Хочу я баса, боюсь следущего клипа»

 «спела она, а стыдно мне!»

«в мене після перегляду психологічна травма...»

«маленька бджілка вже не та»

«стыдоба то какая. можно же было по нормальному, хочу я кваса, хочу сибаса, хочу пиваса, качайте массу, откройте кассу, мы папуасы, два маракаса в конце то концов»

«Прочитал негативные отзывы и был в шоке. Алина Гросу, как я понял из песни, повествует, что хочет услышать пение классического мужского певческого голоса, имеющего низкую теситуру и отличающегося глубоким и полным звучанием (бас), а в клипе занимается художественной гимнастикой, а также танцует в стиле контемп»

Думки аудиторії розходяться, звісно, були й ті, кому кліп цілком навіть «нравиця», тому що «песня как будто намекает на дискотеки».

Давайте будемо чесними, подумаємо та проаналізуємо – що ми маємо в цьому кліпі?

Перше – безкінечні повтори з мотивами, які все одно не запам’ятовуються.

Друге – не так вже й багато, власне, того самого баса (кількість басів якось так тягне до середньостатистичного показника для сучасної естради, а може навіть і трохи менше).

Третє – маємо тільки примітивний, цілком-таки рівний і без особливої фантазії ударний ритм. І це означає, що головний посил – рух. І головний рух тут – він навіть не в музиці: він у картинках. Музика тут відіграє “задню” роль, вона не особливо важлива, спробуйте замінити її будь-яким іншим клубним треком, й ідея кліпу не зазнає шкоди. Буде просто непристойний мультик для дорослих.

Фото та відео – з офіційних джерел співачки

«Вибачте, але це дивляться діти!»

До чого ми ведемо? Дивні тенденції в нашому суспільстві. Хтось оформлює текст таким чином, щоб вміло обіграти лайливі слова, і вважає, що це – верх креативу (ми, звичайно ж, "оцінили" цей приголомшуючий креатиффф, але до чого він веде, і куди котиться наш світ – хто про це подумає?). Хтось бездумно радіє цьому безкультурному дійству, яке є, на жаль, форматом для багатьох мас-медіа.

Ведемо до того, що YouTube – це абсолютно відкритий канал для всіх. І це добре, тому що ми – вільні люди. Але чи розуміємо ми, чи пам'ятаємо, що він відкритий і для наших дітей? Як же бути з цим? Продовжимо допускати/пропускати/заохочувати подібні речі, про яку культуру і освіту можна говорити? Виходить, ми самі ж гнобимо себе і своє майбутнє.

ЕксперД Інкогніто

*Думка редакції може не збігатися з позицією автора. Відповідальність за представлений матеріал несе тільки автор статті.

Шановні читачі, закликаємо Вас до діалогу! Висловлюйте свої думки, діліться враженнями та ідеями – адже тільки ми самі в силах все змінити.