За Вікіпедією, паб (англ. Pub — скор. від Public house, буквально — «публічний дім», у значенні: «місце збору людей») — заклад, у якому продають алкогольні напої для вживання всередині або поза цим приміщенням. Паби є важливим соціокультурним елементом Великої Британії, Ірландії, Австралії та Нової Зеландії. У багатьох місцях, особливо в селах, паб може функціонувати як координаційний центр громади. У своїх працях Семюел Піпс (Samuel Pepys) назвав паб «серцем Англії».

Як бачимо, у визначенні – жодного слова про музику. Проте без неї – як без води: і настрій трохи не той, і розмова не така жвава, і пиво не таке смачне. Тож, багато київських пабів гостинно відчиняють свої двері для гуртів. І все, здавалось би, добре, але…       

В одному з наших попередніх інтерв’ю ми з’ясовували, чому київські музиканти часом нарікають на умови роботи у мережевих закладах. Конкретно – у «Портері». Саме цей матеріал став поштовхом для нашого дослідження: тепер ми самі оцінили технічну складову цього пабу.

Варто зазначити, що тільки у столиці можна нарахувати понад 30 «Портерів» у різних районах міста. Функціонують вони на умовах франшизи, тобто, кожен за певну платню може стати власником конкретного пабу, якщо використовуватиме загальноприйняту мережеву модель ведення бізнесу. Це значить, що у кожному з них – різні умови для музикантів, десь кращі, а десь – гірші, залежно від рішень керівників.

Так сталося, що ми потрапили на вулицю Софіївську, 5, у саме серце Києва.  Наш співрозмовник просив не називати його імені, але запевняємо: він знається на якісному звуці, бо працює звукорежисером одного дуже відомого українського гурту. Сьогодні він просто – Експерт.

Отже, заходимо. «Портер» вщерть заповнений людьми, але, все ж, знаходимо вільний столик на двох. Підійшла привітна офіціантка, замовляємо два темних пива «Дядя Вася» – власного виробництва. Чекати майже не довелося, cheers, перший ковток… Ціна напою – 24 гривні, доволі непогане на смак. Якась весела відвідувачка середнього віку підходить до нас і повідомляє, що «скоро звучатиме жива музика», і що обожнює танцювати, особливо, коли трохи вип’є. Атмосфера тут дружна і привітна, за столами бачимо компанії та пари – «зелених» і «зрілих», неформальних і цивільних. Паб представляє собою довге прямокутне приміщення. В кінці зали справді бачимо, як музиканти налаштовують інструменти.

А поки що – перше запитання до нашого візаві.

МУЗИКАНТ.укр: Почнімо з акустики самого приміщення. Що можна сказати про ці стіни?

Експерт: Звісно, це важливо. Акустичне оформлення інтер’єра – одна зі складових отримання хорошого звука. Воно має бути проведене усюди, де звучить музика. Навіть за відсутності супер-класних колонок,  правильно пропрацьоване приміщення допоможе отримати непоганий результат. Тут жодних спеціальних «речей», чого-небудь, що може покращити звук, я не бачу, для покращення акустики приміщення не зроблено нічого. Чимось потрібно заглушити ці голі стіни, це може бути якесь декоративне оформлення, але зробити так варто. Також треба заглушити стелю, тим паче, таку низьку, як тут. Чим менш інтенсивно стеля і стіни відбиватимуть звук (особливо біля сцени, де він голосніший), тим краще. Та й взагалі: низька стеля – це ворог хорошої акустики.

МУЗИКАНТ.укр: З інтер’єром зрозуміло. Тепер до сцени. Наскільки доцільне таке її розташування у цьому приміщенні?

Експерт: Розташування адекватне, претензій не маю. Тут немає розділення на якісь окремі кімнати, є один відкритий довгий «коридор», тому це найоптимальніший варіант – звук лине залою від одного кінця до іншого. Сцена припіднята на п'ятнадцять сантиметрів, від неї до столика можна дістати рукою, я не вважаю її сценою у повному розумінні.

МУЗИКАНТ.укр: А сцена повинна височіти над залою? Це покращує звук?

Експерт: Сцена – це те, що відрізняє артиста від «простого смертного». Зараз незрозуміло, вони налаштовуються чи п’ють пиво. Кажу, насамперед, про візуальне і естетичне сприйняття. Стосовно звука, у такому низькому приміщенні він не зміниться від висоти сцени. (Напевне, сцена така низька саме через низьку стелю, але робоче місце музикантів повинно, все ж, відрізнятися від місця відпочинку гостя – примітка редакції).

МУЗИКАНТ.укр: Яка апаратура може покращити звук за наявних умов?

Експерт: Потрібно правильно підібрати акустичні системи. Тут, бачу, використовують звичайну інсталяційну барну акустику. Зазвичай у певних точках розвішують лінії затримки, які підключені до основної системи. Тут ми бачимо трансляційні колонки, не призначені для відтворення живої музики.

Спробуємо пояснити доступніше: музичні інструменти на сцені – основне джерело звука. Комбопідсилювачі та сценічні монітори звучать для самих музикантів. Потім комбіки підзвучуються мікрофонами, звук іде на більші колонки – портали, спрямовані до публіки. Але якщо приміщення довге, велике чи складається з кількох частин, то «в глибині» зали можуть бути розташовані колонки, які також транслюють звук комбіків зі сцени. Але це має бути трансляційна акустика належної якості, концертна.

Експерт: Концертного світла тут також немає. Музиканти просто зливаються з публікою. Я порадив би використовувати прожектор пар (краще кілька), щоб залити сцену концертним світлом.

Трохи мовчимо. Ковтаємо пиво, слухаємо пісні «Мотор'ролли», «ВВ», «Плачу Єремії», «Чайфа» у виконанні кавер-гурту. Вивчаю склад музикантів – вокал/електроакустика, електрогітара, бас-гітара, барабани. Сцена дуже маленька, басист сидить спиною до зали, барабанщик ледь не торкається його голови паличками. У електрогітариста я розгледів Cort. Якби це була якась іміджева модель з формою корпусу, скажімо, Explorer, то музиканти просто не помістилися б на сцені. Таке взаєморозташування просто обмежує свободу рухів. Вокал і електроакустика увімкнені в лінію, виведені на портали і в побутові колонки зали, музикант чує себе з одного монітора. Усі інші – тільки з комбопідсилювачів. Барабанщик грає на чверть сили, його установка не підзвучена взагалі, з «заліза» – лише одна тарілка. Співрозмовник підказує, що, якби їх було більше, вони заглушили б усі інші інструменти. Отже, усе говорить про те, що гра гурту – це просто фонова музика для гостей без жодного натяку на концерт.

На сцені стоять портали Peavey, комбіки Warwick та Mesa Boogie – непогані бренди, але через малесенький простір, щоб не перекрикувати один одного, звучать вони дуже тихо. Так, може на сцені звук якось налаштований, і музиканти якось співіснують. До речі, гурт грає справді добре. Але інша справа – звук у залі. З трансляційних колонок чути дзвін електроакустики та вокал, зі сцени легенько підстукує драмер, усе інше лунає з тихих комбіків також зі сцени. Уявіть собі таку звукову картину: Ви чуєте одночасно трансляцію деяких інструментів в одному кінці зали, і загальний звук усіх інструментів зі сцени. Щоб добре грати при такому звуковому дисбалансі, треба мати неабиякий досвід. На жаль, не гурт диктує умови, а навпаки – сам підлаштовується до них.

Адміністрація пабу "Портер" на Софіївській, 5 заборонила нам здійснювати фотозйомку у своєму закладі, тому публікуємо фото саме з нього, знайдене у соцмережах

Такий стан речей трохи засмутив, стало прикро за хороших музикантів, «змішаних» з відвідувачами, скутих неякісним звуком і маленьким простором. Але ми допили смачне пиво і озирнулися. Люди сміються, спілкуються, обнімаються, танцюють. Чи потрібен їм якісний звук і хороша акустика? Вони дякують кавер-бенду. Завтра цей гурт гратиме в іншому такому пабі, це їхній свідомий вибір і їхній заробіток. Усе всім подобається. І тепер виникає запитання: чому ми, власне, такі прискіпливі?

Але все ж, Музикант Музикантові – Друг!

МУЗИКАНТ.укр: Що робити, якщо менеджмент закладу зверне, все ж таки, увагу і на музичну складову? Як перетворити це місце на непоганий концертний майданчик?

Експерт: Насамперед, розташувати акустику хорошої якості у залі. Потрібно щонайменше вісім акустичних систем відповідного класу. Також необхідно мати хоча б чотири сабвуфери бажано з динаміками по вісімнадцять дюймів. По-друге,  розширити сцену і заглушити стелю. По-третє, підзвучити мікрофонами гітарний та басовий комбіки і барабани, за потребою. Можна придбати ще додатково сценічні монітори. На сцені усе може звучати тихо, тільки для комфорту музикантів, але завдяки якісному збалансованому підсиленню з якісних концертних колонок публіка чутиме кожен інструмент. І по-четверте, усе ж, треба виділити гурт візуально, хоча б світлом, концертним, а не побутовим!

Погодьтеся, вимагати кращого – нормальне бажання сучасної вільної людини. Якісний звук для живого виступу – це легко: потрібно тільки захотіти.

Костянтин Левицький

*Фотозйомка даного паба не здійснювалась через заборону адміністрації.