Ми продовжуємо серію інтерв’ю з артистами, які виступали для Вас і для нас на “стенді” МУЗИКАНТ.укр в рамках Українського Музичного Ярмарку-2017. Минулого тижня Ви вже мали змогу прочитати першу розмову серії – з басистом Микитою Астраханцевим. А сьогодні презентуємо нову бесіду, в якій познайомимо Вас із солістами смілянського гурту «В Моїй Голові» – Романом Свагором та Андрієм Дар’євим.

МУЗИКАНТ.укр: Розкажіть про Ваш гурт, як давно він існує?

Андрій Дар’єв: Вже років три-чотири.

МУЗИКАНТ.укр: Звідки така цікава і класна назва – «В Моїй Голові»?

Роман Свагор: Пісня у нас така є. Та і, в принципі, те, що робиться в моїй голові та у голові Андрія, – це музика і творчість. Але найголовніше в назві – це те, що вона утворює красиву абревіатуру «ВМГ», хоча остання буква «Г» не дуже, однак… (сміється)

МУЗИКАНТ.укр: Ви самі пишете музику, чи робите кавери, власні аранжування?

Андрій: Ми граємо власну музику. У нас є пісні на вірші українських поетів – Ліни Костенко, Івана Франка, Тараса Шевченка. На вірші Шевченка – це пісні «Заворожи мені, волхве!» та нестандартний реггі-варіант пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

МУЗИКАНТ.укр: Що для Вас найважливіше в підготовці до концерту: настрій, репетиції?

Андрій: Головне – перед виходом не напитися (сміється), щоб в ноти потрапляти. Якщо без жартів – потрібно просто працювати. Плюс досвід. Він дуже потрібен, тому що, як би ти себе не налаштовував, все одно хвилюєшся.

Роман: Краще зіграти простіше, але з емоціями, з почуттями. Аніж зіграти більш технічно, виконати все на сто відсотків, але сухо. Якщо люди почують відвертість та емоцію, то вони будуть задоволеними, може, вони навіть не знатимуть, що ти чогось не зіграв або помилився. Тому головне – емоційна віддача.

Власне, підготовка – це коли “до нудоти” повторюєш одні й і ті ж твори, щоб напрацювати техніку і закріпити зроблене.

МУЗИКАНТ.укр: Склад солістів та інструментів у Вас стабільний, чи доповнюється/варіюється іноді?

Роман: Ми граємо у строєві «ре», на тон нижче стандартного строю «мі». Чому? Насамперед, тому що чоловікам в «ре» легше співати. Зараз для нас склад не має принципового значення, тому що у нас ще немає “бабла”, щоб піти і купити собі одну-другу-третю гітару. Але це хороша ідея: якби такі можливості були – я пішов би і просто зараз купив би. А поки що граємо на тому, що маємо.

Андрій: Зараз ми працюємо над черговим експериментом – записуємо пісню разом зі струнним камерним ансамблем «New Faces» із Черкас. Ми готуємо спільно з ними пісню на вірш Шевченка «Заворожи мені, волхве». Ще ми регулярно співпрацюємо з флейтистом.

Роман: Експериментувати хочемо, але то часу бракує, то їхати далеко потрібно. У нас місто не таке велике, і тут не все є, чого хотілося б. В Києві, мабуть, було б легше в сенсі можливостей, але там було би менше часу на все.

МУЗИКАНТ.укр: Погоджуємось, темп цього міста й справді шалений. Скажіть, чи маєте власну улюблену акордову послідовність, яку обов’язково застосовуєте, коли пишете музику? Можливо, якісь звороти Вам особливо близькі до душі?

Роман: У нас є дуже прості чотири акорди – «ре мінор» – «сі-бемоль мажор» – «соль мінор» – «ля мажор». Це наша основа, стандарт – раз, два, три, чотири. Але кожна наша пісня має власну стилістику, тому кожна звучить по-своєму.

МУЗИКАНТ.укр: Чи траплялися у Вашому концертному житті екстремальні ситуації?

Андрій: Так, пригадуємо ситуацію, хоча не з нами. Якось на «Smila Rock Fest» у однієї групи постійно рвалися струни, а їхній басист просто звалив дві басові "голови" на підлогу під час виступу, тому що в нього був занадто короткий шнур.

МУЗИКАНТ.укр: Повторіть, будь ласка, слова пісні, з якою Ви виступили на Ярмарку – це була дуже душевна пісня.

Роман: Це слова мого знайомого, поета Олександра Ткаченка:

Фото - з офіційної сторінки гурту у ФБ